Екскурсія по Івано-Франківську

Вулиця Чороновола

21 листопада 2006 р. на фасаду будинку 22 Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Івана Франка урочисто відкрито пам’ятну дошку Іванові Франку та польському письменникові уродженцеві села Слободи Рунгурської Станіславу Вінцензу. Хоча гуцулом він не був. Народився у с.Слобода-Рунгурська, яке називали Гуцульською Каліфорнією. Тут було кілька свердловин, до яких мав інтерес батько-нафтопромисловець. Вузькоколійкою, так званою «локалькою» їздив до гімназії в Коломию. Дитинство ж провів у Криворівні, де його виховувала гуцулка Палагна Сліпенчук-Ребенчук. Завдяки їй полюбив Гуцульщину і гуцулів, каже редактор і упорядник книги «Вінцензіана», кандидат філологічних наук, доцент Микола Васильчук.
«Власне, цій людині письменник завдячував тим, що зацікавився Україною, Гуцульщиною, вивчив українську мову. Ця жінка не лише бавила маленького Станіслава в їхній хаті, а й брала з собою, куди б не йшла: чи то на весілля, чи то на похорон, чи то на толоку. Там переповідали міфологію, співали. Таким чином хлопчик змалку пізнавав світ Гуцульщини не здалеку, а безпосередньо зсередини», – зазначив Микола Васильчук.
Роман «На високій полонині», написаний Станіславом Вінцензом у Швейцарії і виданий у Варшаві у 1936 р., став першою книжкою багатотомного полотна про Гуцульщину, де зібрано величезний етнографічний матеріал, показано побут, звичаї, духовну культуру гуцулів. Він сам писав, що його призначення «відкривати світові барви та історію Гуцульської Верховини».
Вінценз був особисто знайомий з Франком. У „Спогадах про Івана Франка” він писав, що вже в гімназії „підпав під вплив Франка” і „ не одна поезія Франка промовляла до мене і залишилася у моїй пам’яті”.