Екскурсія по Івано-Франківську
Вулиця Січових Стрілців
26 листопада 1911 р. в залі „Руської Бесіди” (тепер вул. Січо¬вих Стрільців, 24) видатний поет Франко читав для станіславської інтелігенції свою поему „Мойсей”. про українську державність саме в час ще існування нації у бездержавному статусі, донині залишається у серцях українців, які впродовж кількох століть відчували тугу за власною державою і каралися в „єгипетській неволі“, вихід з котрої ставав невмолимим, палючим заповітом. Виконати його мусили цілі покоління українців.
Культурно-освітні товариства у Галичині в 1861-1939. Перша «Рб.»заснована у Львові у січні 1861 Ю.Лаврівським на базі гуртка львівської інтелігенції «Молода муза». Згодом виникли такі товариства в Перемишлі, Станіславі, Тернополі та ін. містах (у 1891 було 34). Вони утримували клуби, театральні групи, читальні зали і бібліотеки, влаштовували концерти, літературно-музичні вечори, присвячені М.Шашкевичу і Т.Шевченку, зустрічі з гостями з Наддніпрянської України тощо. У віданні львівської «Р.б.» перебував пересувний музично-драматичний театр (1864-1922). З 1913 товариства почали змінювати назву на «Українську бесщу» (1913-у Жовкві, 1929-у Львові). У 1920-30-х роках через переслідування польською владою кількість товариств зменшувалася. Товариства «Р.б.», будучи осередками національно-культурного, навіть політичного життя, сприяли піднесенню рівня освіти та культури, формуванню національної свідомості. Керівниками львівської «Р.б.» були Ю.Лаврівський (1861-73), В.Шухевич (1895-1910), Л.Шехович, І.Кокурудз (1920-32), Ю.Савчак та І.Копач.
На згадку про цю подію у 1966 р. з нагоди 110-річчя від дня народження письменника на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку. Реконст¬руювали її через 20 років скульптор С. Топоркова й архітектор С. Соколовський. Пам'ятний знак відкрито 6 червня 1986 р. На його гранітній плиті під барельєфним погруддям поета викарбувано текст.
Культурно-освітні товариства у Галичині в 1861-1939. Перша «Рб.»заснована у Львові у січні 1861 Ю.Лаврівським на базі гуртка львівської інтелігенції «Молода муза». Згодом виникли такі товариства в Перемишлі, Станіславі, Тернополі та ін. містах (у 1891 було 34). Вони утримували клуби, театральні групи, читальні зали і бібліотеки, влаштовували концерти, літературно-музичні вечори, присвячені М.Шашкевичу і Т.Шевченку, зустрічі з гостями з Наддніпрянської України тощо. У віданні львівської «Р.б.» перебував пересувний музично-драматичний театр (1864-1922). З 1913 товариства почали змінювати назву на «Українську бесщу» (1913-у Жовкві, 1929-у Львові). У 1920-30-х роках через переслідування польською владою кількість товариств зменшувалася. Товариства «Р.б.», будучи осередками національно-культурного, навіть політичного життя, сприяли піднесенню рівня освіти та культури, формуванню національної свідомості. Керівниками львівської «Р.б.» були Ю.Лаврівський (1861-73), В.Шухевич (1895-1910), Л.Шехович, І.Кокурудз (1920-32), Ю.Савчак та І.Копач.
На згадку про цю подію у 1966 р. з нагоди 110-річчя від дня народження письменника на фасаді будинку встановлено меморіальну дошку. Реконст¬руювали її через 20 років скульптор С. Топоркова й архітектор С. Соколовський. Пам'ятний знак відкрито 6 червня 1986 р. На його гранітній плиті під барельєфним погруддям поета викарбувано текст.