Екскурсія по Івано-Франківську
Галицька Вулиця
Цей будинок під номар 7 повязує трагічну і радісну подію у житті творчій діяльності І.Франка . В червні 1880 році по дорозі з Коломиї тут у супроводі австрійського жандарма зупинився письменник, щоб один із загратованих приміщень першого поверху заночував перед дальною дорогою до Нагуєвичів ( тепер село Івана Франка). “ Цей транспорт по поліцейських арештах в Коломиї, Станіславові, Стрию і Дрогобичу належать до найтяжчих в моїм житті“? – з гіркотою згадував пізніше І.Франко.
Пізніше (31 березня 1890р.) він виступав у залі міщанського казино (на 2 поверсі) на вечорі памяті Т.Г. Шевченка. Це засвітчує меморіальна таблиця. Проаналізувавши її на широкому тлі свтової літератури, дослідник дойшов до правильного висновку, що тільки “ здорова, світла і чоловіколюбна натура поета “ могла створити такий шедевр , спрямований “на збудження всього щиролюдського співчуття” до “ бідної, покинутої дівчини”, “ а не на викликання страху і моторошності”. Тому у поемі “Тополя” Т. Шевченко виступає “ як справедливий апостол нового, миролюбного євангелія”.
“ Дуде щасливим робить Франко в нашому письменстві, - читаемо в “Ділі” за 23 березня 1890 року, - то й дивно. Гримкі оплески вітали його входячи в естраду і зступаючого з естради ”
Крім доповіді Франка, присутні почули вірші Шевченка у виконанні українського поета Устияновича. А відкрив урочисті збори учитель місцевої гімназії, поет Остап Левицький (1839-1903 рр.), похований у меморіальному сквері. Могилу не що давно знищили. А серед присутних був учень , пізніше видатний український поет М. Яцків (1873-1961). “Пам’ятаю його ядернй голос, – скзав він у спогадах “ Мої зустрічі з Каменарем”, - і ядерний вигляд”.
А ось тут між магазином Галичанка і ЗОШ №13 знаходиться 2 поверховий будинок, в якому проживала українська родина Заклинських. Кожного року у Шевченські дні тут відбувалися вечори, присвячені Кобзарю. Л.Г. Заклинський (1850-1890) відомий учитель, літературний діяч, один із організаторів учнівського і студентських “громад” та один із авторів їх статусу. А ось сестра Осипа – Авторка спогадів про І. Франка, Марійку Підгірянку.
Пізніше (31 березня 1890р.) він виступав у залі міщанського казино (на 2 поверсі) на вечорі памяті Т.Г. Шевченка. Це засвітчує меморіальна таблиця. Проаналізувавши її на широкому тлі свтової літератури, дослідник дойшов до правильного висновку, що тільки “ здорова, світла і чоловіколюбна натура поета “ могла створити такий шедевр , спрямований “на збудження всього щиролюдського співчуття” до “ бідної, покинутої дівчини”, “ а не на викликання страху і моторошності”. Тому у поемі “Тополя” Т. Шевченко виступає “ як справедливий апостол нового, миролюбного євангелія”.
“ Дуде щасливим робить Франко в нашому письменстві, - читаемо в “Ділі” за 23 березня 1890 року, - то й дивно. Гримкі оплески вітали його входячи в естраду і зступаючого з естради ”
Крім доповіді Франка, присутні почули вірші Шевченка у виконанні українського поета Устияновича. А відкрив урочисті збори учитель місцевої гімназії, поет Остап Левицький (1839-1903 рр.), похований у меморіальному сквері. Могилу не що давно знищили. А серед присутних був учень , пізніше видатний український поет М. Яцків (1873-1961). “Пам’ятаю його ядернй голос, – скзав він у спогадах “ Мої зустрічі з Каменарем”, - і ядерний вигляд”.
А ось тут між магазином Галичанка і ЗОШ №13 знаходиться 2 поверховий будинок, в якому проживала українська родина Заклинських. Кожного року у Шевченські дні тут відбувалися вечори, присвячені Кобзарю. Л.Г. Заклинський (1850-1890) відомий учитель, літературний діяч, один із організаторів учнівського і студентських “громад” та один із авторів їх статусу. А ось сестра Осипа – Авторка спогадів про І. Франка, Марійку Підгірянку.