Туристично-країнознавча характеристика Куби
Етапи розвитку туризму
Успіхи кубинської туристичної індустрії виглядають особливо вражаючими ще і тому, що розвиток цієї галузі почався відносно недавно.
Куба привалювала туристів з початку ХХ століття. В період між 1915 і 1930 роком Гавана приймала туристів більше, ніж будь-яке інше місто Карибського басейну. Такий значний притік відпочивальників був пов'язаний з близькістю острова із США, де в той період існував «сухий закон». Ну Кубі ж можна було провести дозвілля без цих обмежень.
Проте Велика депресія 1930-х років і Друга світова війна знизили кількість туристів а разом із ними і фінансові надходження в економіку країни. Лише в 1950-х роках Куба почала відновлювати свій туристичний потенціал. Американська організована злочинність скористалась цією можливістю і взяла під свій контроль більшу частину кубинської індустрії відпочинку і розваг. До середини 1950-х років Гавана стала одним із основних ринків збуту наркотиків. При цьому кількість туристів щорічно зростала на 5-8%. Столиця Куби отримала неофіційну назву «Латиноамериканський Лас-Вегас»
Відразу ж після вступу на посаду президента Куби Ману еля Уррутія в 1959році були зачинені практично усі казино, бари і інші розважальні заклади, розраховані на туристів, але зв’язані при цьому з мафією, наркотиками і проституцією. В країні був створений спеціальний державний орган – Національний інститут туризму (INTUR), ціллю якого було створення більш доступних готелів, клубів і пляжів. В січні 1961 року відношення між США і Кубою погіршились – американці, які складали 80 % відпочивальників, скоротили свої поїздки на острів, де до влади прийшов Фідель Кастро. А Державний департамент США оголосив, що туризм на Кубі суперечить американській зовнішній політиці і національним інтересам. На протязі 1960-1980 років ця галузь знаходилась у спаді, окрім цього розпад СРСР призвів до кризи в кубинській економіці – країна втратила основного зовнішньоекономічного партнера. Остання подія разом з недостатньою ефективністю економіки змусило керівництво країни звернуло свою увагу на туризм, як засіб для збільшення національного доходу.
Була розроблена спеціальна програма, яка була спрямована на поз буття залежності Куби від цукрової промисловості. Туристична інфраструктура почала знову орієнтуватись на задоволення попиту відпочивальників з Канади і Європи. В 1994 році було створене Міністерство по туризму, а уряд спрямувало значні засоби на підтримку цієї галузі. В період між 1990 і 200 роками на розвиток рекреації було потрачено біля 3,5 млрд. доларів. Кількість номерів збільшилось з 12000 до 35000, при цьому кубинські курорти прийняли біля 10 мільйонів чоловік. В 1995 році доходи від туризму перевищили прибуток цукрових заводів.
Куба привалювала туристів з початку ХХ століття. В період між 1915 і 1930 роком Гавана приймала туристів більше, ніж будь-яке інше місто Карибського басейну. Такий значний притік відпочивальників був пов'язаний з близькістю острова із США, де в той період існував «сухий закон». Ну Кубі ж можна було провести дозвілля без цих обмежень.
Проте Велика депресія 1930-х років і Друга світова війна знизили кількість туристів а разом із ними і фінансові надходження в економіку країни. Лише в 1950-х роках Куба почала відновлювати свій туристичний потенціал. Американська організована злочинність скористалась цією можливістю і взяла під свій контроль більшу частину кубинської індустрії відпочинку і розваг. До середини 1950-х років Гавана стала одним із основних ринків збуту наркотиків. При цьому кількість туристів щорічно зростала на 5-8%. Столиця Куби отримала неофіційну назву «Латиноамериканський Лас-Вегас»
Відразу ж після вступу на посаду президента Куби Ману еля Уррутія в 1959році були зачинені практично усі казино, бари і інші розважальні заклади, розраховані на туристів, але зв’язані при цьому з мафією, наркотиками і проституцією. В країні був створений спеціальний державний орган – Національний інститут туризму (INTUR), ціллю якого було створення більш доступних готелів, клубів і пляжів. В січні 1961 року відношення між США і Кубою погіршились – американці, які складали 80 % відпочивальників, скоротили свої поїздки на острів, де до влади прийшов Фідель Кастро. А Державний департамент США оголосив, що туризм на Кубі суперечить американській зовнішній політиці і національним інтересам. На протязі 1960-1980 років ця галузь знаходилась у спаді, окрім цього розпад СРСР призвів до кризи в кубинській економіці – країна втратила основного зовнішньоекономічного партнера. Остання подія разом з недостатньою ефективністю економіки змусило керівництво країни звернуло свою увагу на туризм, як засіб для збільшення національного доходу.
Була розроблена спеціальна програма, яка була спрямована на поз буття залежності Куби від цукрової промисловості. Туристична інфраструктура почала знову орієнтуватись на задоволення попиту відпочивальників з Канади і Європи. В 1994 році було створене Міністерство по туризму, а уряд спрямувало значні засоби на підтримку цієї галузі. В період між 1990 і 200 роками на розвиток рекреації було потрачено біля 3,5 млрд. доларів. Кількість номерів збільшилось з 12000 до 35000, при цьому кубинські курорти прийняли біля 10 мільйонів чоловік. В 1995 році доходи від туризму перевищили прибуток цукрових заводів.