Туристичні ресурси і розробка туру Хмельницькою областю
Характеристика туристичних ресурсів Хмельницької області
Хмельницька область розташована в західній частині України. її площа стано¬вить 20,6 тис. кв. км (3.2% тери¬торії країни). Область розташована в лісо¬степовій зоні. На території об¬ласті 165 річок, які належать до басейнів Дніпра (Горинь, Случ та ін.), Південного Бугу (Бужок, Вовк, Згар, Рів, Іква), Дністра (Збруч, Жванчик, Смотрич).
В області 269 територій та об'єктів природно-заповідно¬го фонду, в тому числі 8 пам'яток садово-паркового мис¬тецтва (Антонінський, Голозубинецький, Малієвецький, Михайлівський, Новоселицький Полонського району, Новоселицький Старокостянтинівського району, Полонський, Самчиківський парки). В області розташований Національ-ний природний парк «Подільські Товтри». Природною пам'яткою є Смотрицький каньйон у долині р. Смотрич. Відома печера знаходиться в с. Черче.
До природних рекреаційних ресурсів Хмельниччини на¬лежать сприятливі кліматичні умови, мальовничі краєвиди, значні лісові масиви, а також джерела мінеральних вод поблизу Сатанова (маломінералізовані води типу «нафтуся"), в Полонському районі (радонові). Сатанів, розташова¬ний у долині р. Збруч, на схилах Товтр, є відомим бальне-ологічним курортом. В області діє 27 готелів.
В області налічується 3 заповідники (національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець», державний історико-культурний заповідник у м. Кам'янець-Поділь¬ському, державний історико-культурний заповідник «Самчики»), і 9 музеїв із 3 відділами. Серед них - Меджибізький регіональний історико-етнографічний музей-фортеця, ме-моріальний музей А. Ахматової (с. Слобідка Шелехівська). Загальна кількість пам'яток археології, історії, архітекту¬ри, містобудування і монументального мистецтва у Хмель¬ницькій області складає 2015 одиниць. На державному обліку перебуває 387 пам'яток архітектури і містобудування.
Значна частина історико-культурної спад¬щини зосереджена в
м. Кам'янець-Подільському - історичній столиці Поділля. Місто-музей Кам'янець-Подільський, що включає понад 100 пам'яток, виникло на рубежі XI—XII ст. На по¬чатку 1370-х pp. воно було центром Поділля у складі Литовської держави під владою князів Коріятовичів. З 1374 р. місто володіло магдебурзьким правом, що приваблювало сюди чисельних переселенців із руських, польських, вірменських земель. У XIV ст. в місті існували 3 окремі общини - руська, вірменська, польська, кожна з яких кори¬стувалася правом самоврядування. В 1670 р. український магістрат був об'єднаний з польським, що практично означа¬ло ліквідацію самостійності української общини.
У 1375 р. Папа Григорій XI видав буллу про створення Подільської католицької біскупії з центром у Кам'янці. Тут з'явились чернечі ордени домініканців, францісканців та ін., були споруджені католицькі храми.
В 1434 p., після створення на території Західного Поділля Подільського воєводства у складі Польщі, місто стало його офіційним центром.
Як і все західне Поділля Кам'янець протягом 27 років (1672-1699) перебував під турецькою владою і був за цей час майже спустошений. Після відновлення на цих землях польської влади сейм звільнив місто від сплати податків терміном на 10 років.
Після другого поділу Польщі Кам'янець увійшов до складу Росії. Після приєднання до Російської імперії Бессарабії в 1812 р. кордон із Туреччиною відсунув далеко на південь, Кам'янецька фортеця втратила своє оборонне зна¬чення і стала використовуватись як в'язниця. У період між 1814 і 1823 pp. її в'язнем тричі ставав Устим Кармалюк.
У 1830-х pp. у Кам'янці служив військовим лікарем В. Даль. На місцевому матеріалі він написав історичну повість «Подолянка».
В 1918 р. в місті був відкритий перший український університет, ректором якого став Іван Огієнко. Університет мав факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, сільськогосподарський, правничий, богословський. У радянський період університет був реорганізований і став функціонувати як інститут народної освіти, а пізніше - як педагогічний інститут.
До найцікавіших екскурсійних об'єктів Кам'янець-Подільського належать міські укріплення, які включають старий і новий замки, замковий міст, міську браму і Вірмен¬ський бастіон.
Старий замок розташований на видовженому скеляс¬тому мисі. Перші муровані укріплення, що виникли на цьому місці, датуються II—IIІ ст. і пов'язуються з періодом Траянових війн, зокрема, з римською окупацією Дакії. Збереглися — Мала Південна і Денна башти оборонного муру XII—XIII ст.
В XIV — в середині XV ст. були зведені башти Чорна, Лянцкоронська, дві Комендантські, «Рожанка», Водяна, Ма¬ла Західна, Ласька, Тенчинська, «Ковпак», Папська. В сере¬дині XVI ст. до них додалися Нова Східна і Нова Західна башти, східний замковий мур із брамою і підземною гале¬реєю та ін. споруди.
На початку XVII ст. з західної сторони фортеці на відстані 23 м від Старого замку споруджені нові укріплення, що здобули назву Нового замку (зберігся лише частково).
Старий замок з'єднується з островом Старого міста Замковим мостом, який у 1672 р. був сильно пошкодже¬ний під час турецького штурму. У 1685-1686 р. турки, які заволоділи фортецею, здійснили його кардинальну реконст¬рукцію, чим пояснюється назва мосту — Турецький. На цьому мосту був страчений турками Юрій Хмельницький.
У прибережній смузі каньйону р. Смотрич розташовані оборонно-гідротехнічні системи Нижньої Польської і Русь¬кої брам, які дозволяли перекрити підступи до міських воріт у результаті затоплення каньйону водою.
Комплекс Верхньої Польської брами складається з башти Стефана Баторія, оборонних мурів і Турецького бастіону.
Серед пам'яток Кам'янець-Подільського — башта-дзвіниця Вірменської миколаївської церкви, спорудженої в кінці XV — на початку XVI ст.
Еклектичним поєднанням елементів готики, бароко відзначається будівля, в якій з кінця XIV ст. до 1658 р. містився русько-польський, а в XVII ст. — польський магістрат.
Комплекс кафедрального собору включає костьол Свя¬тих Петра і Павла (XV ст.), дзвіницю (XVI ст.) і Тріум¬фальну арку. В період турецького панування (1672-1699) над однією з каплиць Петропавлівського собору спорудже¬но мінарет, що свідчить про перетворення костьолу на ме¬четь. У 1765 р. мінарет був увінчаний виготовленою у Гданську чавунною статуєю Мадонни. В середині XIX ст. інтер'єр доповнили вітражі з богемського скла; було вста¬новлено новий орган роботи віденських майстрів. Тріумфальну арку споруджено 1781 р. на честь приїзду до міста польського короля Станіслава Августа.
З 1954 р. обласним центром став Хмельницький (раніше Проскурів). Час заснування міста не відомий, хоча на початку XV ст. на східному березі р. Плоскої в місці її злиття з Південним Бугом уже існувало поселення, обнесене глибоким ровом. У документах 1493 р. невелике поселення з дерев'яною фортецею і сторожовим гарнізоном згадується як Плоскирів. З XVIII ст. його назва трансформується у Проскурів.
У 1890-1894 pp. тут у 46-му Дніпровському полку слу¬жив О.Купрін, який саме тоді написав свої перші твори.
В с. Антоніни зберігся садибний комплекс XIX ст. з ма¬нежем, флігелем, брамою і огорожею.
В Білогір'ї (до 1946 р. - Ляхівці) частково зберігся за¬мок, побудований у 1774 р. князями Яблоновськими.
На лівому березі Дністра розташоване село Жванець. Зручне його розташування в місці переправи через Дністер обумовило розвиток містечка, яке з 1646 р. володіло Магде¬бурзьким правом. У XVI ст. тут, навпроти Хотинської фор¬теці, що належала молдавському господарю, було споруд¬жене укріплення, пізніше перетворене на замок. Від нього збереглися лише руїни. В 1782-1786 pp. тут було спорудже¬но Вірменський костьол.
Одним із давніх подільських поселень є Зіньків, який уперше згадується в 1404 р. У XV ст. тут був споруджений замок. Містечко отримало Магдебурзьке право (1458). Зіньків відомий ще з XV ст. своїм гончарним промислом. До нас дійшли руїни місцевої фортеці XII-XIV ст. і Троїцького костьолу, а також поміщицька садиба XIX ст. у стилі класицизму.
У м. Летичів є кілька пам'яток. Серед них Михайлівська церква (XVII ст.; перебудована в 1836 р.). В першій половині XV ст. (за іншими даними — в XVI ст.) тут споруджено замок. Неподалік від нього було зведено костьол Пре¬святої Діви Марії (відомий з 1546 p.), навколо якого в XVII ст. виникає домініканський мона¬стир, широко відомий завдяки чудотворній іконі Летичівської Божої Матері.
Палацово-парковий ансамбль у с. Маліївці включає па¬лац (1788 p.), мур і міст з обелісками (XVIII ст.), водо¬напірну башту (початок XIX ст.), господарчі приміщення (XIX ст.).
Садибний комплекс у стилі «ампір» посеред пейзажно¬го англійського парку, що включає палац, стару браму з групою будівель, господарчі приміщення, знаходиться в с. Самчики. Заснована в першій половині XVIII ст., на по¬чатку XIX ст. садиба перетворена новим власником на цілісний архітектурний ансамбль. Палац зведений у 1814 р. Тут збереглось витончене оздоблення інтер'єрів. У Самчиках збереглась також церква XVIII ст. В селищі Меджибіж є кілька історико-архітектурних пам'яток. Серед них — церква (1586 р.) і руїни Троїцького костьолу (1632 p.). Спорудження міського замку розпочате ще в давньоруський період. У XIII ст. в ході боротьби Да¬нила Галицького з татарами замок був зруйнований На¬прикінці XIV ст. зведені нові укріплення, що розширювали¬ся протягом XV—XVIII ст. У XVI ст. у південно-східній частині фортеці збудовано двоповерховий палац. На її тери¬торії зберігся костьол (XV ст.), а також східна, північна, ііівнічно-західна і кругла башти, кордегардія.
В Меджибожі знаходиться найбільша святиня хасидів -поховання засновника цієї релігійної течії Баал-Шем-Това (Бешт). На Поділлі хасидські святині є також у Брацлаві, Вінниці, Полонному та в інших місцях.
В селищі Сатанів збереглися залишки міських воріт (на місці давнього південного в'їзду до міста), замку (XV— XVI ст., 1724 p.), комплекс споруд Троїцького монастиря (XVI-XVIII ст.), синагога (1532 p.).
В с. Сутківці знаходиться Покровська церква-фортеця (XIV-XV ст.), яка не має в Україні аналогів за своїм архітектурно-планувальним вирішенням. Збереглись також руїни замку (XIV ст.), що разом з церквою входив до єди¬ного оборонного комплексу.
В м. Ізяслав (історична Волинь) знаходять¬ся комплекс споруд монастиря бернардинців (початок XVII ст.), руїни замку (1539 p.), кос¬тьол Св. Іоанна Хрестителя (1559, 1756 pp.).
У м. Старокостянтинів (історична Волинь) збереглися залишки замку (1516-1571 pp.), заснованого князем Острозьким, костьол Св. Іоанна Хрестителя (1754) р. і руїни костьо¬лу (1612 р.) на території колишнього монасти¬ря домініканців.
В області 269 територій та об'єктів природно-заповідно¬го фонду, в тому числі 8 пам'яток садово-паркового мис¬тецтва (Антонінський, Голозубинецький, Малієвецький, Михайлівський, Новоселицький Полонського району, Новоселицький Старокостянтинівського району, Полонський, Самчиківський парки). В області розташований Національ-ний природний парк «Подільські Товтри». Природною пам'яткою є Смотрицький каньйон у долині р. Смотрич. Відома печера знаходиться в с. Черче.
До природних рекреаційних ресурсів Хмельниччини на¬лежать сприятливі кліматичні умови, мальовничі краєвиди, значні лісові масиви, а також джерела мінеральних вод поблизу Сатанова (маломінералізовані води типу «нафтуся"), в Полонському районі (радонові). Сатанів, розташова¬ний у долині р. Збруч, на схилах Товтр, є відомим бальне-ологічним курортом. В області діє 27 готелів.
В області налічується 3 заповідники (національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець», державний історико-культурний заповідник у м. Кам'янець-Поділь¬ському, державний історико-культурний заповідник «Самчики»), і 9 музеїв із 3 відділами. Серед них - Меджибізький регіональний історико-етнографічний музей-фортеця, ме-моріальний музей А. Ахматової (с. Слобідка Шелехівська). Загальна кількість пам'яток археології, історії, архітекту¬ри, містобудування і монументального мистецтва у Хмель¬ницькій області складає 2015 одиниць. На державному обліку перебуває 387 пам'яток архітектури і містобудування.
Значна частина історико-культурної спад¬щини зосереджена в
м. Кам'янець-Подільському - історичній столиці Поділля. Місто-музей Кам'янець-Подільський, що включає понад 100 пам'яток, виникло на рубежі XI—XII ст. На по¬чатку 1370-х pp. воно було центром Поділля у складі Литовської держави під владою князів Коріятовичів. З 1374 р. місто володіло магдебурзьким правом, що приваблювало сюди чисельних переселенців із руських, польських, вірменських земель. У XIV ст. в місті існували 3 окремі общини - руська, вірменська, польська, кожна з яких кори¬стувалася правом самоврядування. В 1670 р. український магістрат був об'єднаний з польським, що практично означа¬ло ліквідацію самостійності української общини.
У 1375 р. Папа Григорій XI видав буллу про створення Подільської католицької біскупії з центром у Кам'янці. Тут з'явились чернечі ордени домініканців, францісканців та ін., були споруджені католицькі храми.
В 1434 p., після створення на території Західного Поділля Подільського воєводства у складі Польщі, місто стало його офіційним центром.
Як і все західне Поділля Кам'янець протягом 27 років (1672-1699) перебував під турецькою владою і був за цей час майже спустошений. Після відновлення на цих землях польської влади сейм звільнив місто від сплати податків терміном на 10 років.
Після другого поділу Польщі Кам'янець увійшов до складу Росії. Після приєднання до Російської імперії Бессарабії в 1812 р. кордон із Туреччиною відсунув далеко на південь, Кам'янецька фортеця втратила своє оборонне зна¬чення і стала використовуватись як в'язниця. У період між 1814 і 1823 pp. її в'язнем тричі ставав Устим Кармалюк.
У 1830-х pp. у Кам'янці служив військовим лікарем В. Даль. На місцевому матеріалі він написав історичну повість «Подолянка».
В 1918 р. в місті був відкритий перший український університет, ректором якого став Іван Огієнко. Університет мав факультети: історико-філологічний, фізико-математичний, сільськогосподарський, правничий, богословський. У радянський період університет був реорганізований і став функціонувати як інститут народної освіти, а пізніше - як педагогічний інститут.
До найцікавіших екскурсійних об'єктів Кам'янець-Подільського належать міські укріплення, які включають старий і новий замки, замковий міст, міську браму і Вірмен¬ський бастіон.
Старий замок розташований на видовженому скеляс¬тому мисі. Перші муровані укріплення, що виникли на цьому місці, датуються II—IIІ ст. і пов'язуються з періодом Траянових війн, зокрема, з римською окупацією Дакії. Збереглися — Мала Південна і Денна башти оборонного муру XII—XIII ст.
В XIV — в середині XV ст. були зведені башти Чорна, Лянцкоронська, дві Комендантські, «Рожанка», Водяна, Ма¬ла Західна, Ласька, Тенчинська, «Ковпак», Папська. В сере¬дині XVI ст. до них додалися Нова Східна і Нова Західна башти, східний замковий мур із брамою і підземною гале¬реєю та ін. споруди.
На початку XVII ст. з західної сторони фортеці на відстані 23 м від Старого замку споруджені нові укріплення, що здобули назву Нового замку (зберігся лише частково).
Старий замок з'єднується з островом Старого міста Замковим мостом, який у 1672 р. був сильно пошкодже¬ний під час турецького штурму. У 1685-1686 р. турки, які заволоділи фортецею, здійснили його кардинальну реконст¬рукцію, чим пояснюється назва мосту — Турецький. На цьому мосту був страчений турками Юрій Хмельницький.
У прибережній смузі каньйону р. Смотрич розташовані оборонно-гідротехнічні системи Нижньої Польської і Русь¬кої брам, які дозволяли перекрити підступи до міських воріт у результаті затоплення каньйону водою.
Комплекс Верхньої Польської брами складається з башти Стефана Баторія, оборонних мурів і Турецького бастіону.
Серед пам'яток Кам'янець-Подільського — башта-дзвіниця Вірменської миколаївської церкви, спорудженої в кінці XV — на початку XVI ст.
Еклектичним поєднанням елементів готики, бароко відзначається будівля, в якій з кінця XIV ст. до 1658 р. містився русько-польський, а в XVII ст. — польський магістрат.
Комплекс кафедрального собору включає костьол Свя¬тих Петра і Павла (XV ст.), дзвіницю (XVI ст.) і Тріум¬фальну арку. В період турецького панування (1672-1699) над однією з каплиць Петропавлівського собору спорудже¬но мінарет, що свідчить про перетворення костьолу на ме¬четь. У 1765 р. мінарет був увінчаний виготовленою у Гданську чавунною статуєю Мадонни. В середині XIX ст. інтер'єр доповнили вітражі з богемського скла; було вста¬новлено новий орган роботи віденських майстрів. Тріумфальну арку споруджено 1781 р. на честь приїзду до міста польського короля Станіслава Августа.
З 1954 р. обласним центром став Хмельницький (раніше Проскурів). Час заснування міста не відомий, хоча на початку XV ст. на східному березі р. Плоскої в місці її злиття з Південним Бугом уже існувало поселення, обнесене глибоким ровом. У документах 1493 р. невелике поселення з дерев'яною фортецею і сторожовим гарнізоном згадується як Плоскирів. З XVIII ст. його назва трансформується у Проскурів.
У 1890-1894 pp. тут у 46-му Дніпровському полку слу¬жив О.Купрін, який саме тоді написав свої перші твори.
В с. Антоніни зберігся садибний комплекс XIX ст. з ма¬нежем, флігелем, брамою і огорожею.
В Білогір'ї (до 1946 р. - Ляхівці) частково зберігся за¬мок, побудований у 1774 р. князями Яблоновськими.
На лівому березі Дністра розташоване село Жванець. Зручне його розташування в місці переправи через Дністер обумовило розвиток містечка, яке з 1646 р. володіло Магде¬бурзьким правом. У XVI ст. тут, навпроти Хотинської фор¬теці, що належала молдавському господарю, було споруд¬жене укріплення, пізніше перетворене на замок. Від нього збереглися лише руїни. В 1782-1786 pp. тут було спорудже¬но Вірменський костьол.
Одним із давніх подільських поселень є Зіньків, який уперше згадується в 1404 р. У XV ст. тут був споруджений замок. Містечко отримало Магдебурзьке право (1458). Зіньків відомий ще з XV ст. своїм гончарним промислом. До нас дійшли руїни місцевої фортеці XII-XIV ст. і Троїцького костьолу, а також поміщицька садиба XIX ст. у стилі класицизму.
У м. Летичів є кілька пам'яток. Серед них Михайлівська церква (XVII ст.; перебудована в 1836 р.). В першій половині XV ст. (за іншими даними — в XVI ст.) тут споруджено замок. Неподалік від нього було зведено костьол Пре¬святої Діви Марії (відомий з 1546 p.), навколо якого в XVII ст. виникає домініканський мона¬стир, широко відомий завдяки чудотворній іконі Летичівської Божої Матері.
Палацово-парковий ансамбль у с. Маліївці включає па¬лац (1788 p.), мур і міст з обелісками (XVIII ст.), водо¬напірну башту (початок XIX ст.), господарчі приміщення (XIX ст.).
В Меджибожі знаходиться найбільша святиня хасидів -поховання засновника цієї релігійної течії Баал-Шем-Това (Бешт). На Поділлі хасидські святині є також у Брацлаві, Вінниці, Полонному та в інших місцях.
В селищі Сатанів збереглися залишки міських воріт (на місці давнього південного в'їзду до міста), замку (XV— XVI ст., 1724 p.), комплекс споруд Троїцького монастиря (XVI-XVIII ст.), синагога (1532 p.).
В с. Сутківці знаходиться Покровська церква-фортеця (XIV-XV ст.), яка не має в Україні аналогів за своїм архітектурно-планувальним вирішенням. Збереглись також руїни замку (XIV ст.), що разом з церквою входив до єди¬ного оборонного комплексу.
В м. Ізяслав (історична Волинь) знаходять¬ся комплекс споруд монастиря бернардинців (початок XVII ст.), руїни замку (1539 p.), кос¬тьол Св. Іоанна Хрестителя (1559, 1756 pp.).
У м. Старокостянтинів (історична Волинь) збереглися залишки замку (1516-1571 pp.), заснованого князем Острозьким, костьол Св. Іоанна Хрестителя (1754) р. і руїни костьо¬лу (1612 р.) на території колишнього монасти¬ря домініканців.