Туристичний потенціал південного берегу Криму
Ялта
Земля, на якій розміщена Ялта, була обжита людиною давно. Нинішня Ялта виросла на місці таврського поселення, яке існувало в I ст. н.е. в районі колишнього селища Чехово. Поблизу міста археологи виявили предмети, що відносяться до кам'яного і бронзового періодів. У старій частині Ялти, на схилі Полікуровського горба і на околицях міста, були знайдені "кам'яні ящики" - поховання таврів, прадавніх жителів південного узбережжя. Час проживання таврів у Криму датується з X-IX ст.. до н.е. по III століття н.е. В письмових джерелах грецьких авторів це плем'я має погану репутацію жорстоких піратів, які не лише грабують мандрівників, але і приносять їх в жертву своїй богині Діві.
Але, зрозуміло, піратство для таврів не було основою економіки, а лише "підсобним промислом". Засоби для життя їм давало скотарство, землеробство, охота на тварин, лов риби і дельфінів, збір морських молюсків.
Історія таврського поселення, де утворилася Ялта, безумовно, пов'язана з історією Криму. У самому місті під час будівельних робіт часто знаходять предмети періоду кримського середньовіччя.
В середні віки тут було досить значне селище, яке називали Джалітою. Найраніша згадка про Ялту (Джаліте) зустрічається в описі узбережжя Криму на початку ХII ст.. (1145 р.).
У XIII столітті на південне узбережжя проникають венеціанці, а потім генуезці. У документах і на картах ХIV ст.. Ялта іменується Ялітою, Каллітою, Гіалітою і Еталітою.
З початку XV століття Ялта з іншими південнобережними землями входила до складу феодального князівства Феодоро, населеного народом, що сповідав християнство. Потім перейшла до Генуї, а пізніше, до 1475 року, знову відносилася до Феодоро.
З 1475 по 1774 рік Ялта входила в провінцію, що знаходилася в особистому володінні турецького султана.
У цей період вона занепала і до кінця XVIII століття була невеликим рибальським селом - декілька жалюгідних хатин і церква. Розташовувалася вона в нижній частині Полікурівського горба, на мисі Іоана (зараз на цьому місці знаходиться морський вокзал).
Після включення Криму до складу Росії (1783 р.) землі теперішньої Ялти були віддані крупним поміщикам "для розведення лимонних, апельсинових, оливкових і інших дерев". Село повільно почало зростати, хоча відсутність доріг сильно гальмувала її розвиток.
У 1823 р. генерал-губернатором Новоросії, до складу якої входив і Крим, був призначений М.С. Воронцов.
Заповзятливий царський сановник, найбільший поміщик, Воронцов створив в Алупці і Массандрі промислові виноробницькі господарства. У розвитку виноградарства, в поширенні субтропічних декоративних і плодових дерев на Південному березі велика заслуга належала Нікітському ботанічному саду, організованому поблизу Ялти в 1812 р. У 20-х роках XIX століття Ялта була сполучена шосейною дорогою з Сімферополем, в тридцятих - з Севастополем. У 1838 році була перейменована в місто і стала центром нового Ялтинського повіту.
Проте ще до 60-х років всю її західну частину займали виноградники і тютюнові плантації. Забудовуватися Ялта почала лише в 70-х роках, особливо після споруди залізниці Лозова - Севастополь в 1873 році.
Цілющі сили Ялти і її околиць наполегливо пропагували лікарі Боткін і Дмітрієв. С.П. Боткін перший висловив думку, що Ялта і весь Південний берег - краща кліматична станція Росії для хворих туберкульозом. За його порадою царська сім'я Романових купили для себе Лівадію. Це послужило поштовхом для швидкого розвитку Ялти.
Щоб бути ближче до царя, придворна знать стала будувати тут палаци і дачі. Услід за цим заповзятливі буржуа почали споруджувати готелі і дачі, розраховані на спроможних людей.
Встановлення радянської влади в Криму (1920 р.) сприяло подальшому розвитку міста. Почалася організація мережі курортних установ.
На основі націоналізованих готелів, пансіонів, дач організовуються санаторії. До літа 1921 р. в Ялтинському курортному районі працювало 18 санаторіїв на 2400 місць. У 1925 р. в колишньому царському маєтку Лівадія був відкритий перший селянський санаторій, а біля підніжжя Ведмідь-гори розкинув перші намети піонерський табір «Артек».
Незабаром починається будівництво нових оздоровниць. У 1928 р. в гірничо-лісовій зоні Ялти вступив в буд санаторій "Долоси".
Захват фашисткою Німеччиною Криму осінню 1941 р. перервав курортне будівництво. 16 квітня 1944 р. війська Окремої Приморської Армії звільнили Ялту. Відновивши зруйноване війною Ялта будувалася і оновлювалася.
У Ялті знаходяться широко відомі Інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сеченова і науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства "Магарач".
З 1961 р. почався регулярний тролейбусний рух між Сімферополем і Ялтою, відкрився тролейбусний маршрут в самому місті.
Приїхавши до Ялти ви неодмінно почуєте вислів "Велика Ялта".
Це не обмовка. Велика Ялта - це значна частина Південного берега Криму протягом близько 70 км. - від селища Форос на заході до села Краснокаменка на сході. Ялта - адміністративний і курортний центр на березі моря.
На території Великої Ялти розташовані виноградарсько-тютюнницькі, ефіроолійні і городно-садівничі підприємства.
Усесвітньою популярністю користуються вина заводів "Массандра". За останні роки в Ялті побудовано багато нових житлових будинків і санаторіїв.
Але, зрозуміло, піратство для таврів не було основою економіки, а лише "підсобним промислом". Засоби для життя їм давало скотарство, землеробство, охота на тварин, лов риби і дельфінів, збір морських молюсків.
Історія таврського поселення, де утворилася Ялта, безумовно, пов'язана з історією Криму. У самому місті під час будівельних робіт часто знаходять предмети періоду кримського середньовіччя.
В середні віки тут було досить значне селище, яке називали Джалітою. Найраніша згадка про Ялту (Джаліте) зустрічається в описі узбережжя Криму на початку ХII ст.. (1145 р.).
У XIII столітті на південне узбережжя проникають венеціанці, а потім генуезці. У документах і на картах ХIV ст.. Ялта іменується Ялітою, Каллітою, Гіалітою і Еталітою.
З початку XV століття Ялта з іншими південнобережними землями входила до складу феодального князівства Феодоро, населеного народом, що сповідав християнство. Потім перейшла до Генуї, а пізніше, до 1475 року, знову відносилася до Феодоро.
З 1475 по 1774 рік Ялта входила в провінцію, що знаходилася в особистому володінні турецького султана.
У цей період вона занепала і до кінця XVIII століття була невеликим рибальським селом - декілька жалюгідних хатин і церква. Розташовувалася вона в нижній частині Полікурівського горба, на мисі Іоана (зараз на цьому місці знаходиться морський вокзал).
Після включення Криму до складу Росії (1783 р.) землі теперішньої Ялти були віддані крупним поміщикам "для розведення лимонних, апельсинових, оливкових і інших дерев". Село повільно почало зростати, хоча відсутність доріг сильно гальмувала її розвиток.
У 1823 р. генерал-губернатором Новоросії, до складу якої входив і Крим, був призначений М.С. Воронцов.
Заповзятливий царський сановник, найбільший поміщик, Воронцов створив в Алупці і Массандрі промислові виноробницькі господарства. У розвитку виноградарства, в поширенні субтропічних декоративних і плодових дерев на Південному березі велика заслуга належала Нікітському ботанічному саду, організованому поблизу Ялти в 1812 р. У 20-х роках XIX століття Ялта була сполучена шосейною дорогою з Сімферополем, в тридцятих - з Севастополем. У 1838 році була перейменована в місто і стала центром нового Ялтинського повіту.
Проте ще до 60-х років всю її західну частину займали виноградники і тютюнові плантації. Забудовуватися Ялта почала лише в 70-х роках, особливо після споруди залізниці Лозова - Севастополь в 1873 році.
Цілющі сили Ялти і її околиць наполегливо пропагували лікарі Боткін і Дмітрієв. С.П. Боткін перший висловив думку, що Ялта і весь Південний берег - краща кліматична станція Росії для хворих туберкульозом. За його порадою царська сім'я Романових купили для себе Лівадію. Це послужило поштовхом для швидкого розвитку Ялти.
Щоб бути ближче до царя, придворна знать стала будувати тут палаци і дачі. Услід за цим заповзятливі буржуа почали споруджувати готелі і дачі, розраховані на спроможних людей.
Встановлення радянської влади в Криму (1920 р.) сприяло подальшому розвитку міста. Почалася організація мережі курортних установ.
На основі націоналізованих готелів, пансіонів, дач організовуються санаторії. До літа 1921 р. в Ялтинському курортному районі працювало 18 санаторіїв на 2400 місць. У 1925 р. в колишньому царському маєтку Лівадія був відкритий перший селянський санаторій, а біля підніжжя Ведмідь-гори розкинув перші намети піонерський табір «Артек».
Незабаром починається будівництво нових оздоровниць. У 1928 р. в гірничо-лісовій зоні Ялти вступив в буд санаторій "Долоси".
Захват фашисткою Німеччиною Криму осінню 1941 р. перервав курортне будівництво. 16 квітня 1944 р. війська Окремої Приморської Армії звільнили Ялту. Відновивши зруйноване війною Ялта будувалася і оновлювалася.
У Ялті знаходяться широко відомі Інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології імені І.М. Сеченова і науково-дослідний інститут виноградарства і виноробства "Магарач".
З 1961 р. почався регулярний тролейбусний рух між Сімферополем і Ялтою, відкрився тролейбусний маршрут в самому місті.
Приїхавши до Ялти ви неодмінно почуєте вислів "Велика Ялта".
Це не обмовка. Велика Ялта - це значна частина Південного берега Криму протягом близько 70 км. - від селища Форос на заході до села Краснокаменка на сході. Ялта - адміністративний і курортний центр на березі моря.
На території Великої Ялти розташовані виноградарсько-тютюнницькі, ефіроолійні і городно-садівничі підприємства.
Усесвітньою популярністю користуються вина заводів "Массандра". За останні роки в Ялті побудовано багато нових житлових будинків і санаторіїв.