Туризм і його розвиток в Україні
Проблеми і перспективи розвитку туризму в Україні.
Світовий досвід переко¬нує, що туризм — повноправний і надприбутковий ком¬понент економіки. Завдяки мінімальним інвестиційним надходженням туризм здатний забезпечувати макси¬мальну віддачу.
За даними Центру туристичної документації ВТО, кожний чотирнадцятий працюючий у світі зайнятий у сфері, шо надає послуги, в тому числі й послуги на підприємствах національного та міжнародного тури¬стичного бізнесу. У теперішній час оборот коштів з галузі туризму складає понад два трильйона доларів США. Це приблизно 5% світових продаж товарів і 15% послуг, шо надаються кожного року.
Туристичні адміністрації багатьох держав світо¬вого співтовариства в повній мірі оцінили важливу роль і значення туризму та проводять усі необхідні заходи щодо його розвитку і вдосконалення: здій¬снюють пільгове фінансування готельних комп¬лексів і туристичної інфраструктури, будівництво доріг, звільняють від сплати податків терміном на три-п'ять років нещодавно створені туристичні фірми, видають безвідсоткові кредити на будівниц¬тво нових об'єктів туризму і підготовку кадрів тощо. Українській владі доцільно використати цей досвід у своїй діяльності.
Готельно-туристична сфера — вельми перспективний ринок праці, який потребує вливання молодих і навчених, із сформованою психологією працюва¬ти для інших людей. Вони повинні вміти врегульовувати конфлікти в колективі, бути толерантними, поважати і розуміти інші культури, мови й релігії, вільно во¬лодіти іноземними мовами, знати комп'ютерні технології, бути готовими до пог¬либлення своїх фахових знань. Кожен фахівець повинен бути здатним до розроб¬лення власного продукту і до його реалізації.
Необхідною умовою розвитку туризму в Україні є ефективне функціонування го¬тельної індустрії, що приносить близько 60% усіх доходів від туризму (приблизно 6 -8% ВВП). Туристичні потоки безпосередньо залежать від стану готельного сектора, якості і ціни основних та додаткових готельних послуг.
Наша вітчизняна туристична сфера завдяки багатим природним, історико-культурним та трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас туристична інфраструктура — одна з найскладні¬ших, бо вона охоплює усі галузі економіки, усі види транспорту, культурні й оз¬доровчі заклади, спортивні споруди, народні промисли тощо. Копітку роботу що¬до розвитку туризму можна успішно здійснювати тільки спільними зусиллями причетних до цього структур виконавчої влади.
Для успішної реалізації проектів треба мати добре підготовлений персонал, бо кадрове питання переростає у проблему. Це пов'язано з тим, що радянські фа¬хівці старіють, а гідної заміни їм немає. Сьогоднішні випускники турбізне-сового фаху мають дуже поверхові знання про Україну; слабке уявлення про рекреаційні та історичні ресурси вітчизняного туризму; до театру, музеїв ходять рідко, недосконало володіють іноземними мовами. Тому кадрова сфера та фахо¬во-підготовча база туристки потребує удосконалення.
Туристичний бізнес вимагає ґрунтовних знань від своїх працівників, прак¬тичних навиків роботи у туристичній фірмі, готельному господарстві, транспор¬тній компанії. Тут мусить бути гармонія між глибокими теоретичними знання¬ми й досконалою практичною підготовкою, їх треба через кожні 3-5 років поновлювати. Але в Україні сьогодні немає жодного центру з перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівників цієї сфери, толі як Німеччина має їх аж 300.
Істотним недоліком вітчизняних готельних підприємств є низька культура обслуговування, високі ціни за проживання за недосконалого сервісу. Крім того, ціни на готельні послуги в Україні не відповідають їх якості. Щоб усунути цю невідповідність і розв'язати проблеми іміджу України на світовому рівні, тре¬ба підвищити вимоги до сертифікації готелів. Звичайно, стандарти, що встановлюють класифікаційні вимоги до сертифікації готелів, не можуть розв'язати проблеми якості обслуговування у підприємствах туристичної індустрії, але во¬ни стимулюватимуть працівників.
Нині рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено низкою причин, серед яких: високі податки; невирішеність питань з приватизації землі та захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму та ін.
Одна з вагомих причин — недостатній рівень розвитку і недоско¬налість туристичної інфраструктури. За даними 2005 р. з 1254 готель¬них комплексів у країні тільки незначна частина відповідає сучасним нормам, 80 відсотків готельних підприємств потребують ремонту, номе¬ри — реконструкції і переоснащення, технологія обслуговування — ав-томатизації і комп'ютеризації. Назріла необхідність розвивати мережу комфортабельних готелів і кемпінгів, насамперед уздовж міжнародних транспортних коридорів, що проходять через територію України.
Необхідно створити мережу готелів і туристичних баз цільового при-значення: готелів для індивідуальних туристів та мисливських і рибо-ловних баз, літніх та зимових спортивних баз, готелів для туристів, що приїздять з метою лікування, курортних готелів, ферм для любителів сільськогосподарської праці, транзитних мотелів, дорожніх ресторанів тощо.
Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-тури-стичного комплексу України такі:
— забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туриз¬му, залучення до його розвитку як державних, так і підприємств інших
форм власності, а також окремих громадян;
— створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надан¬ня якісних і різноманітних послуг туристам;
— забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та інозем¬ного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів,
національної історико-культурної спадщини українського народу;
— розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності.
Протягом останніх років було прийнято ряд нормативних актів, які регулюють функціонування галузі за¬галом і готельного господарства зокрема (Програма розвитку туризму в Україні до 2005 р. тощо). Але незважаючи на "нормативну заповненість", ще багато аспектів роботи готельної індустрії чекають на увагу з боку держави. Чинне законодавство, на жаль, містить нечіткі визначення основних понять, що стосуються сфери туристич¬них послуг, відомчого підпорядкування і т. ін. Для реалізації туристичного потенціалу України повною мірою держава повинна:
- забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для приїзду в Україну;
- проводити ефективну політику розвитку масового туризму, опрацювати відпо¬відну концепцію;
- спростити і прискорити оформлення віз. скасувати візовий режим для країн
ЄС, США, Канади, Японії;
- зменшити готельний збір;
- вжити заходів до поліпшення стану визначних пам'яток і створення нових об'єктів масового туризму. Внести зміни до законів про землекористування, до правил видачі відповідних дозволів організаціям суміжних галузей, що дозволить залучати інвес¬тиції у відкриття нових осередків відпочинку;
- створити можливості для будівництва та роботи малих мотелів і готелів сімей¬ного типу, які забезпечать збільшення кількості робочих місць для населення і мо¬жуть стати джерелом валютних надходжень;
- розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійності.
Адміністративному складу готелів треба буде вирішити ряд завдань для вдоско¬налення роботи підприємств {поліпшення організації праці, забезпечення особистої безпеки клієнтів, застосування сучасних інформаційних технологій, розширення на¬бору готельних послуг тощо).
Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритет¬ним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-еконо-мічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини.
За даними Центру туристичної документації ВТО, кожний чотирнадцятий працюючий у світі зайнятий у сфері, шо надає послуги, в тому числі й послуги на підприємствах національного та міжнародного тури¬стичного бізнесу. У теперішній час оборот коштів з галузі туризму складає понад два трильйона доларів США. Це приблизно 5% світових продаж товарів і 15% послуг, шо надаються кожного року.
Туристичні адміністрації багатьох держав світо¬вого співтовариства в повній мірі оцінили важливу роль і значення туризму та проводять усі необхідні заходи щодо його розвитку і вдосконалення: здій¬снюють пільгове фінансування готельних комп¬лексів і туристичної інфраструктури, будівництво доріг, звільняють від сплати податків терміном на три-п'ять років нещодавно створені туристичні фірми, видають безвідсоткові кредити на будівниц¬тво нових об'єктів туризму і підготовку кадрів тощо. Українській владі доцільно використати цей досвід у своїй діяльності.
Готельно-туристична сфера — вельми перспективний ринок праці, який потребує вливання молодих і навчених, із сформованою психологією працюва¬ти для інших людей. Вони повинні вміти врегульовувати конфлікти в колективі, бути толерантними, поважати і розуміти інші культури, мови й релігії, вільно во¬лодіти іноземними мовами, знати комп'ютерні технології, бути готовими до пог¬либлення своїх фахових знань. Кожен фахівець повинен бути здатним до розроб¬лення власного продукту і до його реалізації.
Необхідною умовою розвитку туризму в Україні є ефективне функціонування го¬тельної індустрії, що приносить близько 60% усіх доходів від туризму (приблизно 6 -8% ВВП). Туристичні потоки безпосередньо залежать від стану готельного сектора, якості і ціни основних та додаткових готельних послуг.
Наша вітчизняна туристична сфера завдяки багатим природним, історико-культурним та трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас туристична інфраструктура — одна з найскладні¬ших, бо вона охоплює усі галузі економіки, усі види транспорту, культурні й оз¬доровчі заклади, спортивні споруди, народні промисли тощо. Копітку роботу що¬до розвитку туризму можна успішно здійснювати тільки спільними зусиллями причетних до цього структур виконавчої влади.
Для успішної реалізації проектів треба мати добре підготовлений персонал, бо кадрове питання переростає у проблему. Це пов'язано з тим, що радянські фа¬хівці старіють, а гідної заміни їм немає. Сьогоднішні випускники турбізне-сового фаху мають дуже поверхові знання про Україну; слабке уявлення про рекреаційні та історичні ресурси вітчизняного туризму; до театру, музеїв ходять рідко, недосконало володіють іноземними мовами. Тому кадрова сфера та фахо¬во-підготовча база туристки потребує удосконалення.
Туристичний бізнес вимагає ґрунтовних знань від своїх працівників, прак¬тичних навиків роботи у туристичній фірмі, готельному господарстві, транспор¬тній компанії. Тут мусить бути гармонія між глибокими теоретичними знання¬ми й досконалою практичною підготовкою, їх треба через кожні 3-5 років поновлювати. Але в Україні сьогодні немає жодного центру з перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівників цієї сфери, толі як Німеччина має їх аж 300.
Істотним недоліком вітчизняних готельних підприємств є низька культура обслуговування, високі ціни за проживання за недосконалого сервісу. Крім того, ціни на готельні послуги в Україні не відповідають їх якості. Щоб усунути цю невідповідність і розв'язати проблеми іміджу України на світовому рівні, тре¬ба підвищити вимоги до сертифікації готелів. Звичайно, стандарти, що встановлюють класифікаційні вимоги до сертифікації готелів, не можуть розв'язати проблеми якості обслуговування у підприємствах туристичної індустрії, але во¬ни стимулюватимуть працівників.
Нині рекреаційно-туристичний комплекс реалізує свої можливості на третину. Це зумовлено низкою причин, серед яких: високі податки; невирішеність питань з приватизації землі та захисту приватного капіталу; недостатня державна підтримка суб'єктів державного підприємництва; відсутність системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності у сфері послуг; недостатнє кадрове забезпечення сфери туризму та ін.
Одна з вагомих причин — недостатній рівень розвитку і недоско¬налість туристичної інфраструктури. За даними 2005 р. з 1254 готель¬них комплексів у країні тільки незначна частина відповідає сучасним нормам, 80 відсотків готельних підприємств потребують ремонту, номе¬ри — реконструкції і переоснащення, технологія обслуговування — ав-томатизації і комп'ютеризації. Назріла необхідність розвивати мережу комфортабельних готелів і кемпінгів, насамперед уздовж міжнародних транспортних коридорів, що проходять через територію України.
Необхідно створити мережу готелів і туристичних баз цільового при-значення: готелів для індивідуальних туристів та мисливських і рибо-ловних баз, літніх та зимових спортивних баз, готелів для туристів, що приїздять з метою лікування, курортних готелів, ферм для любителів сільськогосподарської праці, транзитних мотелів, дорожніх ресторанів тощо.
Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-тури-стичного комплексу України такі:
— забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туриз¬му, залучення до його розвитку як державних, так і підприємств інших
форм власності, а також окремих громадян;
— створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надан¬ня якісних і різноманітних послуг туристам;
— забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та інозем¬ного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів,
національної історико-культурної спадщини українського народу;
— розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності.
Протягом останніх років було прийнято ряд нормативних актів, які регулюють функціонування галузі за¬галом і готельного господарства зокрема (Програма розвитку туризму в Україні до 2005 р. тощо). Але незважаючи на "нормативну заповненість", ще багато аспектів роботи готельної індустрії чекають на увагу з боку держави. Чинне законодавство, на жаль, містить нечіткі визначення основних понять, що стосуються сфери туристич¬них послуг, відомчого підпорядкування і т. ін. Для реалізації туристичного потенціалу України повною мірою держава повинна:
- забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для приїзду в Україну;
- проводити ефективну політику розвитку масового туризму, опрацювати відпо¬відну концепцію;
- спростити і прискорити оформлення віз. скасувати візовий режим для країн
ЄС, США, Канади, Японії;
- зменшити готельний збір;
- вжити заходів до поліпшення стану визначних пам'яток і створення нових об'єктів масового туризму. Внести зміни до законів про землекористування, до правил видачі відповідних дозволів організаціям суміжних галузей, що дозволить залучати інвес¬тиції у відкриття нових осередків відпочинку;
- створити можливості для будівництва та роботи малих мотелів і готелів сімей¬ного типу, які забезпечать збільшення кількості робочих місць для населення і мо¬жуть стати джерелом валютних надходжень;
- розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійності.
Адміністративному складу готелів треба буде вирішити ряд завдань для вдоско¬налення роботи підприємств {поліпшення організації праці, забезпечення особистої безпеки клієнтів, застосування сучасних інформаційних технологій, розширення на¬бору готельних послуг тощо).
Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу України є пріоритет¬ним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-еконо-мічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини.