Туризм і його розвиток в Україні
Рекреаційний комплекс України
Відпочинок людини у спеціальній літературі називається рек¬реацією, а її поведінка, направлена на задоволення своїх потреб у відпочинку, лікуванні, компенсації життєвої енергії, — рекреаційною діяльністю. В окремих країнах склались потужні комплекси відпо¬чинку, курортного лікування, туризму. Такі комплекси одержали назву рекреаційних.
Багатофункціональний рекреаційний комплекс можна умовно поділити на три групи:
1) лікувально-оздоровчий (санаторно-ку¬рортне лікування та оздоровлення);
2) пізнавальний (туризм);
3) економічний (регенерація робочої сили, сфера господарчої діяль¬ності).
Комплекс, слід розглядати як частину світового господар¬ства, пов'язану з опануванням територій для відпочинку, профілак¬тичного та реабілітаційного лікування, туризму. В окремих країнах він дає чималі прибутки у загальній економічній діяльності, випе¬реджаючи іноді промисловість та сільське господарство. Навіть у США землі, зайняті під рекреаційним комплексом (хоч і в 10 разів менші за площею, ніж сільськогосподарські), дають щорічний прибуток утричі більший.
Рекреація (лат. Rесrеасіо — перерва, відпочинок між заняттями) — відтворення фізичних і духовних сил люди¬ни, затрачених у процесі праці. Сутність рекреації полягає у задоволенні усесторонніх потреб людини, пов'язаних із оздоровленням, відпочинком та змістовним проведенням ча¬су в період дозвілля.
З економічної точки зору рекреація спрямована на від¬творення робочої сили, на формування споживчого попиту як на товари, так і на послуги. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розши¬рює сферу прикладання праці, суттєво впливає на струк¬туру балансу грошових доходів і витрат населення, активі¬зує приплив іноземної валюти.
Суспільний поділ праці в сучасних умовах сприяє виді¬ленню рекреаційної сфери у самостійну ланку господар¬ської діяльності. Вона об'єднує низку субгалузей, які задо¬вольняють попит на різноманітні види лікування, активний відпочинок, розваги.
Вагомою структурною складовою економіки України стає рекреацій¬ний комплекс для розвитку якого є необхідні природні умо¬ви, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси. Рекреаційний комплекс можна розглядати в двох аспектах: з одного боку, як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і набу¬вають розвитку економічні відносини з виробництва, обміну і споживан¬ня рекреаційно-туристичного продукту; з другого — як складову соці¬альної інфраструктури територій різного рівня, що становить комплексну систему (мережу) підприємств і закладів з виробництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг.
Рекреаційний комплекс має ознаки самостійного об'єкта:
- спеціалізовану матеріально-технічну базу;
- специфічні природно-антро¬погенні ресурси;
- унікальність продукування послуг і власної технології обслуговування; формування принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління;
- суспільну значимість, в тому числі економічну, соціальну, екологічну і політичну.
На базі рекреаційних ресурсів України функціонують будин¬ки, пансіонати, бази відпочинку з загальною кількістю 434,4 тис. місць, дитячі табори - 467,7 тис. місць, установи туризму — 91 тис. місць. Крім того, в приміських зонах функціонує 330 установ одноденного відпочинку на 17,6 тис. місць. Рекреаційні установи України забезпечують відпочинок 17 млн. чоловік на рік. В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення і 13 курортів місцевого значення; є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік та межі 265 територій, які резервуються для органі¬зації зон лікування, відпочинку й туризму. Найбільшою популярніс¬тю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати.
Розвиток рекреаційного комплексу України є пріоритет¬ним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-еконо¬мічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини.
Україна для цього має всі об'єктивні передумови: особливості геогра-фічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природ-ного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Загальна площа придатних для туризму й відпочинку природних ланд-шафтів становить 9,4 млн. га. На території нашої держави налічується понад 125 тис. пам'яток археології, архітектури, містобудування, історії та мистецтва, працюють сотні музеїв. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою і Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного та Азовського морів, а також Дунаю, авіамережа здатні сприяти розвитку її інтенсивних багатосторонніх зв'язків з багатьма країнами.
Багатофункціональний рекреаційний комплекс можна умовно поділити на три групи:
1) лікувально-оздоровчий (санаторно-ку¬рортне лікування та оздоровлення);
2) пізнавальний (туризм);
3) економічний (регенерація робочої сили, сфера господарчої діяль¬ності).
Комплекс, слід розглядати як частину світового господар¬ства, пов'язану з опануванням територій для відпочинку, профілак¬тичного та реабілітаційного лікування, туризму. В окремих країнах він дає чималі прибутки у загальній економічній діяльності, випе¬реджаючи іноді промисловість та сільське господарство. Навіть у США землі, зайняті під рекреаційним комплексом (хоч і в 10 разів менші за площею, ніж сільськогосподарські), дають щорічний прибуток утричі більший.
Рекреація (лат. Rесrеасіо — перерва, відпочинок між заняттями) — відтворення фізичних і духовних сил люди¬ни, затрачених у процесі праці. Сутність рекреації полягає у задоволенні усесторонніх потреб людини, пов'язаних із оздоровленням, відпочинком та змістовним проведенням ча¬су в період дозвілля.
З економічної точки зору рекреація спрямована на від¬творення робочої сили, на формування споживчого попиту як на товари, так і на послуги. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розши¬рює сферу прикладання праці, суттєво впливає на струк¬туру балансу грошових доходів і витрат населення, активі¬зує приплив іноземної валюти.
Суспільний поділ праці в сучасних умовах сприяє виді¬ленню рекреаційної сфери у самостійну ланку господар¬ської діяльності. Вона об'єднує низку субгалузей, які задо¬вольняють попит на різноманітні види лікування, активний відпочинок, розваги.
Вагомою структурною складовою економіки України стає рекреацій¬ний комплекс для розвитку якого є необхідні природні умо¬ви, історико-культурні, матеріальні та трудові ресурси. Рекреаційний комплекс можна розглядати в двох аспектах: з одного боку, як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і набу¬вають розвитку економічні відносини з виробництва, обміну і споживан¬ня рекреаційно-туристичного продукту; з другого — як складову соці¬альної інфраструктури територій різного рівня, що становить комплексну систему (мережу) підприємств і закладів з виробництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг.
Рекреаційний комплекс має ознаки самостійного об'єкта:
- спеціалізовану матеріально-технічну базу;
- специфічні природно-антро¬погенні ресурси;
- унікальність продукування послуг і власної технології обслуговування; формування принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління;
- суспільну значимість, в тому числі економічну, соціальну, екологічну і політичну.
На базі рекреаційних ресурсів України функціонують будин¬ки, пансіонати, бази відпочинку з загальною кількістю 434,4 тис. місць, дитячі табори - 467,7 тис. місць, установи туризму — 91 тис. місць. Крім того, в приміських зонах функціонує 330 установ одноденного відпочинку на 17,6 тис. місць. Рекреаційні установи України забезпечують відпочинок 17 млн. чоловік на рік. В Україні діє 45 курортів загальнодержавного та міжнародного значення і 13 курортів місцевого значення; є понад 400 санаторіїв, що можуть прийняти на лікування понад 600 тис. відпочиваючих. Існує перелік та межі 265 територій, які резервуються для органі¬зації зон лікування, відпочинку й туризму. Найбільшою популярніс¬тю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати.
Розвиток рекреаційного комплексу України є пріоритет¬ним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-еконо¬мічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини.
Україна для цього має всі об'єктивні передумови: особливості геогра-фічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природ-ного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Загальна площа придатних для туризму й відпочинку природних ланд-шафтів становить 9,4 млн. га. На території нашої держави налічується понад 125 тис. пам'яток археології, архітектури, містобудування, історії та мистецтва, працюють сотні музеїв. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою і Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного та Азовського морів, а також Дунаю, авіамережа здатні сприяти розвитку її інтенсивних багатосторонніх зв'язків з багатьма країнами.