Природно-ресурсний потенціал Житомирщини

Природно-рекреаційні ресурси Житомирщини

Наявність і різноманітність рекреаційно-туристичих ресурсів певної території впливає не лише на територіальну організацію рекреаційної діяльності та спеціалізацію туризму, а й відбивається на економічній ефективності функціонування області, бо є складовою ресурсного потенціалу господарства.
Умовно рекреаційно-туристські ресурси можна поділити на: природно-географічні та соціально-економічні.
1) природні рекреаційні ресурси це - об'єкти та явища натурального походження; всі компоненти природи, які використовуються у сфері рекреації та туризму (геологічні, орографічні, кліматичні, гідрологічні, рослинні, тваринні);
2) природно-антропогенні - геосистеми, до складу яких входять як природні, так і антропогенні об'єкти, що використовуються в туристсько-рекреаційному господарстві (національні природні парки, заповідники, заказники, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, зоологічні та дендрологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо) .
Бальнеологічні рекреаційні ресурси. Одним з найважливіших факторів лікувальної рекреації є наявність природних лікувальних вод. За існуючою класифікацією їх поділяють на 8 основних бальнеологічних груп: мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей, вуглекислі, сірководневі, залізисті та миш'якові, йодобромневі, радонові, борвмісні, слабо мінералізовані з високим умістом органічних речовин.
З лікувальною метою використовують радонові води (вміст RN-HKI/I) рідше - радоново-радієві.
Фітолікувальні рекреаційні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів і їх водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.
Площа земель лісового фонду області перевищує 1 млн. га. Показник лісистості - 31,3%. тобто вона займає четверте місце в Україні після Закарпатської (50%), Івано-Франківської (39%), Рівненської (35%) областей. Найбільшу лісистість в області мають Овруцький та Олевський райони, де вона відповідно становить 59% та 63%. Звичайно вважають, що основний продукт лісу - деревина, універсальна сировина, без якої в наш час не може обійтися жодне народне господарство .
На Житомирщині необхідно акцентувати увагу на рекреаційних можливостях лісу. Відновлення лісового фонду на територіях, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинне стати одним з найважливіших оздоровчих заходів, які в перспективі дадуть значний економічний ефект при поліпшенні якості навколишнього природного середовища.
Так, на території Олевського та Овруцького районів розмішується найбільший в Україні за площею Поліський природний заповідник. Його загальна площа - 20104 га. Всі заказники загальнодержавного значення, розташовані в Житомирській області, на території районів, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.
Державні заказники організуються, передусім, на території, в межах якої трапляються види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України.
Для збереження в природному стані для наукових, культурно-освітніх та естетичних цілей в досліджуваному регіоні були виділені території, що мають особливу цінність і є унікальними.
Згідно зі статтею 72 Земельного кодексу України до земель природоохоронного призначення належать землі заповідників, національних, зоологічних і дендрологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, пам'яток природи.
До таких пам'яток природи загальнодержавного значення належать такі об'єкти регіону: болотний масив Білокоровицького держлісгоспу, який регулює рівень ґрунтових вод і водного режиму малих річок, стабілізує мікроклімат прилеглих територій; низинне сфагново-осокове болото Олевського держлісгоспу, яке є регулятором рівня ґрунтових вод річок басейну р. Уборть; унікальний заказник, розміщений у зандровій зоні Правобережного Полісся, що має велике науково-пізнавальне значення; насадження модрини європейської на площі 12 га віком 130 і 170 р. Городницького держлісгоспу .
З метою збереження, вивчення та збагачення різноманітних рослин для їх найбільш ефективного культурного і наукового використання на території Житомирської області були створені ботанічні сади, парки загальнодержавного і місцевого значення .
Ландшафтні рекреаційні ресурси. Ландшафт - обличчя Землі, своєрідний "географічний індивід". Людство отримало у спадок від природи їхнє надзвичайне різноманіття.
У Житомирській області створюються такі заповідні території, які, крім охорони природи, розв'язують й інші завдання, зокрема, природоохоронної освіти і виховання. Такими є національні парки та регіональні ландшафтні парки, різниця між якими полягає лише в площі. Перші мають територію майже 100 тис. га, другі - кілька тис. га.
Серед ландшафтних рекреаційних ресурсів Житомирської області особливе місце займають природно-заповідні об'єкти загальнодержавного значення.
Перлиною ландшафтних рекреаційних ресурсів Житомирського Полісся є Словечансько-Овруцький кряж. Якщо подивитись на фізичну карту України, то на півночі Центрального Полісся одразу видно на зеленому фоні Поліської низовини чітко окреслений жовтим забарвленням "острів". Абсолютна висота його над рівнем моря 300 - 320 м. Словечансько-Овруцький кряж простягається більш ніж на 60 км, маючи ширину від 5 км на сході і 14 - 20 км на заході. Його площа становить 750 кв. км.
На цій території можна побачити мальовничі скелі кристалічних порід, каньйони глибиною 80 м з невеликими, але бурхливими річками, а на вершині - густий ліс. Значний інтерес для дослідників кряжа викликає походження лесу на ньому. Лес - карбонатна, глиниста порода, характерна для лісостепової і степової зон України. Саме на основі лесу сформувалися чорноземи України - найбільше наше багатство. Нині на території кряжа лісів майже немає, їх вирубали протягом останніх трьох століть. Тепер тут поля, на яких вирощують льон, картоплю, зернові культури, жито, пшеницю та овочі. Словечансько-Овруцький кряж багатий джерелами кришталево чистої води. В деяких селах джерела вважають святими і чудодійними .
Найбільш привабливою частиною Словечансько-Овруцького кряжа є його західна частина, до якої можна віднести дві третини його площі. Унікальність її полягає в тому, що в часи, коли майже вся територія нинішньої України була затоплена морем, вона залишалась сушею. Саме західна частина дивує своїм багатством рослинного і тваринного світу. Тут можна надибати дуб скельний, березу чорну, рододендрон жовтий (азалію понтійську), плющ звичайний, смородину альпійську. Загалом на Словечансько-Овруцькому кряжі трапляється понад 80 реліктових рослин. Ліси на цій території багаті грибами, ягодами, лікарськими рослинами.
До аварії на ЧАЕС тут заготовляли щороку тисячі тонн корисної продукції . На території Олевського району також багато природних пам'яток і заповідних місць. Одним з них є геологічний заказник "Кам'яне село". Воно розміщене на території Замисловицького лісництва Білокоровицького держлісгоспу на схід від села Рудня Замисловицька. Заказник цей має територію 15 га. Характеризується виходами на поверхню численних валунів великих і малих розмірів, багато з яких за формою нагадують сільські хати, хліви і клуні. Такої форми ці камені набули в процесі тисячолітньої ерозії під впливом води, зміни температур та повітря. Українське Полісся, в тому числі і Олевщина, розміщені на Українському кристалічному щиті, численні його виходи на поверхню — не рідкість для цієї місцевості, але унікальність заказника "Кам'яне село" полягає в значній площі, формі і розмірах валунів. До сьогодні існує дві точки зору на походження валунів у цій місцевості. Одна з них пов'язана з дією льодовика у цих краях. Але й ця версія має в собі два припущення. По-перше, валуни приніс із собою льодовик з далекої Скандинавії, і після того, як лід розтанув, вони так і залишилися лежати у хаотичному порядку, поступово змінюючи форму внаслідок ерозії. По друге, валуни належать до верхнього шару порід місцевого походження, але опинилися вони в цих місцях і набули такої форми під дією льодовика, який руйнував на своєму шляху породи і шліфував уламки. Звичайно, до цього додалися і фактори ерозії.
Друга точка зору пояснює походження різноманітних форм рельєфу Українського Полісся тектонічними рухами окремих ділянок, блоків земної поверхні.
Місцева флора досить типова для цієї частини Полісся. З дерев тут переважає сосна, досить часто трапляється береза, рідше - вільха, дуб, осика. Поширені в цій місцевості кущі азалії понтійської або рододендрону жовтого. Ґрунти вкривають зарості папороті, чорниці та вересу. На камінні ростуть мохи, лишайники та окремі види невеликих папоротей.
Особливістю лісу на території заказника є невелика висота дерев і загальна їх недорозвиненість, що зумовлено малородючістю супіщаного ґрунту, відсутністю санітарних рубок і напевно, надзвичайною близькістю верхньої межі кам'яних порід.
Отже, заказник "Кам'яне село" може по праву вважатися одним з численних чудес України за своєю красою, унікальністю, чарівними легендами про його походження.
Водні рекреаційні ресурси. З півдня на північ, із заходу на схід через гаї та діброви несуть по території Житомирської області свої води річки Уборть і Болотниця, Случ і Тетерів, Ірша і Уж, Роставиця і Гнилоп'ять, Жерев і Гуйва і ще сотні більших та менших водних артерій. Одні з них народжуються тут, інші - за 100 і більше км, проте всі несуть таку потрібну життєдайну воду .
Територія області має густу гідрографічну мережу. Тут багато річок, озер, є й чимало боліт. Зокрема, на кв. км території Українського Полісся припадає в середньому 0,3 км а Житомирського Полісся - 0,36 км загальної довжини річок (у середньому по Україні - 0,21 км). Густота річкової мережі в лісостепових районах області становить 0,20 - 0,26 кв. км.
Але попри це, водні ресурси Житомирщини, порівняно з ресурсами інших областей країни та середніми показниками по Україні, бідні. На території Житомирщини протікає 221 річка завдовжки понад 10 км кожна. Загальна довжина їх становить понад 5000 км .
Головною річкою області справедливо вважають Тетерів. Починається вона поблизу с. Носівка, що в Чуднівському районі, з майже непомітних струмків. Поволі набирає сили, глибшає. Річка тече в межах Українського кристалічного щита, тому долина її дуже пересічена, береги здебільшого скелясті. Майже протягом усієї течії річки після с. Трощі спостерігаються порош і водоспади, виходи на поверхню гранітів та гнейсів. Після Чуднова Тетерів тече здебільшого лісами. Скелясті береги, зелене обрамлення надають річці надзвичайної мальовничості. Між селами Тригір'я і Денишами на Тетереві є невеликий водоспад.
У північно-західній частині області, найбільш лісистій і заболоченій, до Прип'яті несуть свої води Уборть, Словечна, Жолонь. По берегах цих річок іноді спостерігається вихід гранітів і пісковиків. А ще вздовж берегів часто простягаються довгі піщані гряди.
Природно-заповідний фонд Житомирської області включає: 1 природний заповідник, 10 заказників загальнодержавного значення, 76 державних заказників місцевого значення, 2 пам’ятки природи, 18 державних пам’яток природи, 1 ботанічний сад, 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.
У Житомирській області знаходиться найбільший у країні за площею Поліський державний заповідник. Його створено постановою Ради Міністрів України від 5 жовтня 1968 р. на півночі області з метою збереження типових природніх комплексів Полісся, охорони реліктових, ендемічних рослин і тварин та відтворення й збагачення природних лісів регіону. Розташований на території Овруцького і Олевського районів, на базі Копищанського, Перганського і Селезівського лісництва, загальною площею 20104 га. Має охоронну зону. Заповідник простягується суцільним масивом з півночі на південь на 27 км, зі сходу на захід - 21 км.
Природніми його межами на заході є річка Уборть, на сході – річка Болотниця. Для заповідника характерні типові соснові ліси Полісся та їхні похідні. Крім лісових насаджень представлені сфангові і осоковосфангові болота. Загальна площа боліт становить близько 5 тис. га, або 22% усієї площі заповідника. Найбільш заболочені землі східної та південно-східної частини. У заповіднику ростуть 603 види рослин, що становлять 30% видів усієї природної флори Українського Полісся .
Серед рідкісних рослин на особливу увагу заслуговують реліктові види. Це, зокрема, верби лапландська і чорнична, рододендрон жовтий, шолудивник королівський, плаваючий водяний горіх. Особливу рослинного світу заповідника становлять орхідеї, яких тут зростає 5 видів.
У фауні Поліського заповідника - 30 видів ссавців. Серед них - лосі, дикі кабани, вовки, козулі, лисиці, зустрічається рись. Велику цінність мають колонії диких бобрів. Проживають також цінні хутрові звірі: куниця, видра, ондатра. У заповіднику гніздиться 131 вид птахів. Посеред них тетерева, глухарі, рябчики, сірі куріпки; в річках - понад 30 видів риб.
Державні заказники - це невеликі за площею заповідні території, які виділяються з метою охорони окремих видів рослин і тварин, типових природних комплексів, гідрологічних, геологічних, палеографічних об'єктів. На території заказників області обмежено деякі види господарської діяльності людини, або в певні періоди охороняються окремі види тварин, рослин чи частин природного комплексу.
В Житомирській області створено 19 державних заказників за площею 6228 га, З них - 9 республіканського і 10 місцевого значення. Заказники створено в різних природних зонах. З них: лісових — 2, ботанічних – 9, гідрологічних – 5, ландшафтних – 1, орнітологічних – 1, зоологічних 1.
Державні заказники загальнодержавного значення.
Лісовий державний заказник "Туганівський" .
Площа - 186 га.
Переданий під охорону Новоград-Волинському спецлісгоспзагові Новоград-Волинському району.
Коротка характеристика. Збереження в природному стані рідкісних, високоботанітетних дубових насаджень насіневого походження на південній границі Правобережного Полісся і Лісостепу. Може використовуватися як база виробничої практики для студентів вищих навчальних закладів, технікумів.
Лісовий державний заказник "Поясківський" .
Площа - 113 га.
Переданий під охорону Білокоровицькому лісгоспзагові Олевського району.
Коротка характеристика. Збереження в природному стані цінних вікових деревостанів та комплексу тваринного і рослинного світу, виходів скельних порід та валунів льодовикового періоду, поширення природи і фауни природнім шляхом. З 1926 р. тут не ведуться ніякі лісогосподарські роботи. Має наукове значення.
Ботанічний заказник "Городницький".
Площа - 305 га.
Переданий під охорону Новоград-Волинському лісгоспзагу Новоград-Волинського району.
Коротка характеристика. Збереження в природному стані насадженя рододендрона жовтого, релікта третинної флори Правобережного Полісся. Має науково-пізнавальне значення.
Ландшафтний заказник "Плотниця" .
Площа — 464 га.
Переданий під охорону Білокоровицькому лісгепзагу Олевського району.
Коротка характеристика. Болотний масив, який є регулятором водного режиму басейну річки Уборть і рівня ґрунтових вод прилеглих територій. Численні виходи на поверхню Українського кристалічного щита посилюють ландшафтну унікальність урочища. Місце розселення водоплавних птахів, ондатри, а також росички англійської і середньої видів, занесених до "Червоної книги України".
Загальний зоологічний державний заказник "Казява".
Площа - 1633 - га.
Переданий під охорону Новоград-Волинського спецлісгоспзагу Новоград-Волинського району.
Коротка характеристика. Територія болота - одне з найбільших в області місць оселень бобрів і ондатри, а також постійних токових глухарів і тетеруків. Гніздується багато видів болотних і водоплавних птахів. Є зарості чорниці і журавлини, цінних видів лікарських рослин.
До пам’яток природи загальнодержавного значення відносяться: урочище «Модрина», Урочище «Корнієв»; місцевого значення: урочище «Криниченька», дуб « Велетень», « Скеля Крашевського», скеля «Голова Чацького» та «Флороносні пісковики» .
В Житомирській області частка заповідних територій складає 2-4%. Житомирщина входить до числа тих регіонів України, де найбільша кількість парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. В області розташовані Івницький, Новочорторийський, Трощанський парки.
Таким чином, дослідивши, значний масив інформації, автор дійшов висновку, що Житомирська область має надзвичайно багаті природні ресурси, для використання їх у розвитку туризму.