Розвиток туризму в Іспанії

Культура розвитку туризму в Іспанії

Не дивлячись на те, що Піренейський півострів знаходиться на південному краю Європи і майже ізольований, він завжди підтримував тісні зв'язки з народами інших областей. Це наклало відбиток на культуру Іспанії, а отже – на характер її культурної спадщини.

Перші достовірні вісті, що є про населення Іспанії, виходять від чужоземців, Піренейських, що відвідали, півострів у вельми давні часи, і сходять до 6 в. до н.е. З цієї хронологічної віхи зазвичай починають історичну характеристику Іспанії. Період стародавньої історії Іспанії, кінчається – згідно загальноприйнятій думці – в 5 в. н.е. коли відбулося вторгнення народів Північної Європи до Іспанії. Серед перших народів, що заселяли Іспанію, були ібери, що зумовили стародавню назву Іспанії, – Іберія.
У історії Іспанії саме з 5 століття н.е. починається новий період, званий середніми століттями, який пройшов під знаком панування мусульманських народів в цьому регіоні.
Цей період для Іспанії закінчується в 1492 році, коли «католицькі королі» вигнали мусульман з цих територій. З 1492 року починається третій період – «новий час». Це епоха Відродження Іспанії, епоха розквіту економіки і культури, епоха великих географічних відкриттів, починаючи з Колумба і Магеллана, а услід за цим – епоха освоєння і захоплення нових земель, внаслідок чого Іспанія стала найбільшою метрополією миру.
Останній період розвитку Іспанії зазвичай відлічуються 1808 р. – з початку війни за незалежність з наполеонівською Францією, що внесла істотні зміни до політичного режиму Іспанії. Найважливішою подією в сучасній історії Іспанії з'явилося скидання фашистського режиму Франком і прихід до влади короля Хуана Карлоса I. Повернення до демократичних цінностей дало новий імпульс до розвитку країни.
Іспанія – це дивовижне поєднання різних культур: кельтською, грецькою, фінікійською, римською, арабською, іудейською і християнською. Де б не опинився мандрівник на своєму шляху по дорогах Іспанії, всюди його чекає зустріч із загадковим минулим, представленим значними пам'ятниками і монументами – мовчазними свідками слави і могутності імперій різних епох. Іспанія пережила період Римського владицтва, про що свідчать римські акведуки, елементи античних театрів і арен, сторожові башти і оборонні споруди, що частково збереглися в тих містах, римляни засновували свої поселення. Значний слід в культурі Іспанії залишили араби, чиє панування продовжувалося майже вісім сторіч, починаючи з 8-го століття н.е. Вони принесли в іспанське мистецтво розвинену культуру орнаменту і залишили ряд прекрасних пам'ятників архітектури в мавританському стилі, серед них мечеть в Кордове (8 в.) і палаці Альгамбра в Гранаде (13–15 ст.).

Після повернення християнами земель, завойованих арабами, починається епоха, ознаменована тріумфом католицької середньовічної культури. Романські церкви, що прекрасно збереглися, і монастирі, величні кафедральні собори і храми, королівські палаци і замки знаті – все це і по нині залишається частиною повсякденності і символізує нерозривний зв'язок минулого і сьогодення. У Іспанській історії значне місце займає творчість відомих на весь світ майстрів живопису – Ель Греко, Веласькеса, Гойі і інших прославлених художників, що створили видатні полотна епохи відродження, багато хто з яких зберігається в Мадридському музеї Прадо. Найбільш знаменитими іспанськими художниками ХХ століття стали Пабло Пікассо і Сальвадор Дали. Що виник на рубежі ХIХ і ХХ століть новий архітектурний стиль – модернізм – знайшов свій яскравий прояв в роботах знаменитого каталонського архітектора Антоніо Гауді, чиє незавершене творіння – Собор Святого Сімейства в Барселоні – став символом цього міста.